Міністерство освіти і науки - на офіційних документах, виданих Міністерством освіти і науки, центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, їх територіальними органами, закладами освіти, підприємствами, установами і організаціями, які надають послуги у сфері освіти і науки або провадять іншу діяльність, пов’язану з наданням таких послуг. До таких документів відносяться:
дипломи про освіту;
сертифікати про присвоєння вчених звань;
атестати, довідки з навчальних закладів, навчальні плани та інші;
Міністерство юстиції- на документах, що видаються органами юстиції, судами, державними архівними установами, органами виконання покарань та пробації; а також на документах, що оформляються нотаріусами України. До таких документів відносяться:
свідоцтва, видані органами державної реєстрації актів цивільного стану;
витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян;
архівні довідки;
документи, які засвідчені нотаріусами, судові рішення та довідки.
Міністерство внутрішніх справ– на документах, що видаються Міністерством внутрішніх справ та його територіальними органами з надання сервісних послуг, крім документів, що стосуються сфери освіти і науки. До таких документів відносяться:
Витяги з інформаційно-аналітичної системи «облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості (т.з. Довідки про відсутність судимості)
Державна міграційна служба– на документах, що видаються Державною міграційною службою, її територіальними органами та територіальними підрозділами, що стосуються сфери міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. До таких документів відносяться:
Довідки/витяги з Єдиного державного демографічного реєстру та інші
Державна податкова служба– на документах, що видаються Державною податковою службою та її територіальними органами. До таких документів відносяться:
Довідка-підтвердження статусу податкового резидента України;
Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків та інші
Міністерство закордонних справ - на всіх інших видах документів.
Процедура проставлення апостилю на офіційних документах, складених на території України і призначених для використання на території інших держав, регулюється Правилами.
Апостиль не проставляється:
на документах, виданих закордонними дипломатичними установами України;
на адміністративних документах, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.
Для проставлення апостиля в МЗС України необхідно подати:
оригінал документа, який підлягає засвідченню апостилем;
копія 1-шої сторінки паспорта заявника з персональними даними;
оригінал квитанції банківської установи про оплату послуг за проставлення апостиля;
(лише для юридичних осіб) лист-звернення (від імені юридичної особи за підписом її керівника на адресу ДКС МЗС України з проханням засвідчити апостилем документи із зазначенням в тексті такого листа: переліку документів, що надсилаються для засвідчення, країни призначення використання таких документів, ПІБ представника, уповноваженого на засвідчення апостилем документів в МЗС України)
26.11.2021 набули чинності зміни до Положення про консульський збір
Відповідно до Наказу МЗС від 10.11.2021 № 505, для проставлення апостиляу Департаменті консульської служби і представництвах МЗС на території України встановлюються такі строки вчинення консульських дій:
у звичайному порядку – у строк до 10 робочих днів з дня отримання необхідних документів і сплати консульського збору;
у терміновому порядку – у строк до 5 робочих днів з дня отримання необхідних документів і сплати консульського збору.
у разі необхідності отримання зразка підпису, відбитка печатки та/або штампа або виникнення сумніву щодо достовірності документа - строк розгляду може бути продовжено до 20 робочих днів.
03 травня 2025 року набув чинності наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2025 року №931/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 18 грудня 2003 року №161/5» (зареєстрований у Міністерстві юстиції 03.04.2025 за №520/43926).
Зазначеним наказом збільшено розмір плати за надання послуг із проставлення апостиля на документах, виданих органами юстиції, судами, державними архівами, а також на документах, оформлених нотаріусами України.
Відповідно до нової редакції, розмір плати становить:
для фізичних осіб — 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
для юридичних осіб — 0,35 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Плата обчислюється виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються документи на апостилювання, та округлюється до найближчих 10 гривень.
З урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», починаючи з 03 травня 2025 року плата становить:
для фізичних осіб — 610 гривень,
для юридичних осіб — 1060 гривень.
У подальшому розмір плати змінюватиметься відповідно до оновленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 р.)
Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав-учасниць Конвенції, мають засвідчуватися спеціальним штампом «Apostille» (далі – апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ.
Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
Відповідно до частини другої статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами-учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру, або звільняють сам документ від легалізації.
У зв’язку із набуттям чинності для України Гаазької конвенції зміни у порядку засвідчення документів сталися у відносинах лише із тими державами, які є членами цієї Конвенції і з якими до цього часу застосовувалась консульська легалізація.
Конвенція не поширюється:
на документи, складені дипломатичними або консульськими установами;
на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.