Нормативно-правова база

Для старту діяльності іноземні інвестори зазвичай керуються інвестиційним, земельним, трудовим, екологічним, податковим та комерційним законодавством В’єтнаму.

Ключові законодавчі акти, які найчастіше застосовуються на практиці:

• Закон про інвестиції (2020) — чинний з 01.01.2021
• Закон про підприємства (2020)
• Підзаконні акти, що деталізують Закон про інвестиції (зокрема декрети Уряду)
• Декрети щодо реєстрації підприємств (процедури ERC)
• Закон про землю (2024) — чинний з 01.01.2025 (із винятками для окремих норм).

На практиці у 2025 році найпоширеніші форми реєстрації іноземного бізнесу у В’єтнамі були:

1. Компанія з іноземним капіталом 

100% іноземна або спільна (із в’єтнамським партнером). Типові організаційно-правові форми — ТОВ або акціонерне товариство .

У більшості випадків процес складається з двох ключових кроків:

Крок 1. Свідоцтво про реєстрацію інвестицій (IRC) — реєстрація інвестпроєкту

Подання: до провінційного Департаменту планування та інвестицій або керівного органу індустріальної/економічної/високотехнологічної зони (якщо проєкт у зоні).

Типовий строк розгляду: до 15 робочих днів (за умови належного пакета документів і якщо проєкт не потребує окремого рішення щодо інвестиційної політики).

Крок 2. Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства (ERC) — реєстрація юридичної особи

Реєстрація здійснюється через національну систему держреєстрації бізнесу.

Типовий строк: 3 робочі дні з дати отримання належно оформленого пакета документів.

Важливо: для регульованих/«умовних» видів діяльності можуть додатково знадобитися секторальні ліцензії або дозволи (після або паралельно з ERC).

2. Договір співробітництва

Контрактна модель без створення окремої юридичної особи (може застосовуватись для проєктів, партнерств, розподілу доходів/витрат).

3. Державно-приватне партнерство / інфраструктурні проєкти

Держава залучає приватного партнера для фінансування, будівництва/модернізації та/або експлуатації об’єкта (дороги, порти, енергетика, соціальна інфраструктура), а приватний інвестор отримує дохід від тарифів користувачів або платежів держави за доступність/якість послуг. Зазвичай держава залишає за собою стратегічний контроль і встановлює вимоги до сервісу, а ризики розподіляються контрактом: наприклад, будівельні та операційні ризики частіше несе приватний партнер, а регуляторні/політичні — держава. Проєкт запускається через конкурс і довгостроковий договір (часто концесійний), де детально прописані KPI, інвестиційні зобов’язання, механіка платежів, повернення активу та відповідальність сторін.

4. Представництво 

Дозволені функції: представництво інтересів, дослідження ринку, просування товарів/послуг, підтримка головної компанії. Прибуткову діяльність напряму здійснювати не можна.

5. Філіал

На відміну від представництва, філіал може вести прибуткову (комерційну) діяльність у В’єтнамі та укладати комерційні договори в межах виданої ліцензії.

Статутний / інвестиційний капітал: що важливо у 2025 році

У загальному випадку універсального мінімального статутного капіталу для всіх сфер бізнесу немає, але капітал має бути обґрунтованим (відповідати масштабу діяльності та витратам).

Для окремих секторів можуть діяти спеціальні фінансові вимоги (наприклад, щодо мінімального капіталу чи гарантій).

Для ТОВ внесення заявлених внесків учасниками зазвичай здійснюється у строк до 90 днів від дати реєстрації підприємства (за загальними правилами корпоративного права).

Земля та нерухомість: базові правила

• Земля у В’єтнамі перебуває у режимі «загальнонародної власності»; держава здійснює управління від імені народу.
• На практиці інвестори набувають права користування землею (оренда/права користування), а умови залежать від проєкту, місця розташування та статусу землі.
• Новий Закон про землю (2024) важливий для інвесторів, які планують виробничі майданчики, логістику або проєкти нерухомості.

Заборонені види діяльності:

• торгівля наркотичними речовинами;
• окремі операції з токсичними хімічними речовинами/прекурсорами та певними мінералами;
• торгівля зразками рідкісної/зникаючої флори і фауни з природи;
• проституція, торгівля людьми;
• клонування/асексуальне відтворення людини;
• надання послуг зі стягнення боргів.

Інвестори можуть здійснювати діяльність у сферах, що не заборонені законом, а для «умовних» — виконувати встановлені вимоги.